Інститут суспільно-економічних досліджень (ІСЕД) запрошує до публічного експертного обговорення. Щоби надати свій коментар, пропозиції або ідеї стосовно даного проекту Закону, просимо заповнювати форму:
Якщо ви тиснете на цю кнопку, Ви надаєте згоду на обробку ваших персональних даних і на отримання розсилки новин про обговорення Законопроекту

«
Цей Закон визначає основні засади державної політики, спрямованої на забезпечення енергетичної безпеки України та захист національних інтересів в енергетичній сфері.
Розділ І
Загальні положення
Стаття 1. Визначення термінів
Наведені в цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:

енергетична безпека – це стан функціонування паливно-енергетичного комплексу країни та національної економіки в цілому, за якого усі споживачі мають постійний безперебійний доступ до послуг енергозабезпечення у повному необхідному обсязі за прийнятних економічних, екологічних та соціальних умов, існують умови для запобігання та адаптації різким змінам цін на енергоресурси, енергію та умов їх постачання, а інші країни або внутрішні сили не чинять політико-економічного та силового тиску на вибір та провадження енергетичної політики держави;

енергетична дипломатія – діяльність суб'єктів, відповідальних за забезпечення енергетичної безпеки, спрямована на досягнення цілей і завдань енергетичної безпеки у зовнішньополітичній сфері, захист внутрішніх енергетичних ринків від кризових явищ на світових ринках, різкого збільшення рівня залежності від зовнішнього постачання енергоресурсів та інших несприятливих умов для розвитку національної економіки, а також захист економічних інтересів підприємств паливно-енергетичного комплексу за кордоном;

енергозабезпечення – забезпечення споживачів енергоресурсами, енергією;

загрози енергетичній безпеці – це короткочасні або тривалі події, які можуть дестабілізувати роботу паливно-енергетичного комплексу країни, обмежити або порушити енергозабезпечення, призвести до аварій та інших негативних наслідків для паливно-енергетичного комплексу, економіки та суспільства;

енергетична незалежність – самостійність держави у виборі та реалізації власної внутрішньої та зовнішньої політики у сфері енергозабезпечення, яка значною мірою визначається рівнем залежності країни від зовнішніх постачальників енергетичних ресурсів та технологій;

енергетична бідність – це неможливість покриття потреб в енергетичних ресурсах та/або енергії національної економіки, громадян, домогосподарств чи суб'єктів господарської діяльності, яка виникає внаслідок перебоїв постачань енергоресурсів та/або енергії, відсутності чи виходу із ладу систем транспортування енергоносіїв або передачі енергії, відсутності матеріально-технічних засобів видобування та перетворення енергоресурсів;

паливно-енергетичний комплекс - сукупність галузей економіки, що забезпечують країну енергетичними ресурсами та енергією;

Інші терміни вживаються в цьому Законі у значеннях, наведених у законах України «Про основи національної безпеки України», «Про нафту і газ», «Про ринок електричної енергії», «Про ринок природного газу», «Про теплопостачання» та в інших законах України.

Стаття 2. Правова основа енергетичної безпеки
На виконання зобов'язань України за Договором про заснування Енергетичного Співтовариства та Угодою про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, цей Закон спрямований на здійснення заходів із забезпечення енергетичної безпеки України.

Правову основу у сфері забезпечення енергетичної безпеки України становлять Конституція України, Закон України «Про основи національної безпеки», цей та інші закони України, міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та інші акти законодавства.

Енергетична стратегія України, загальнодержавні (національні) та інші цільові програми, що розробляються і затверджуються для окремих галузей паливно-енергетичного комплексу, повинні спрямовуватись на нейтралізацію та попередження загроз енергетичній безпеці України та ураховувати національні інтереси і напрями державної політики у сфері забезпечення енергетичної безпеки, визначені цим Законом.
Розділ ІІ
Державна політика у сфері енергетичної безпеки
Стаття 3.
Національні інтереси України
у сфері енергетичної безпеки
Основні напрями державної політики у сфері забезпечення енергетичної безпеки визначаються з урахуванням пріоритетів національних інтересів України, визначених законами, та національними інтересами України у сфері енергетичної безпеки.

Національними інтересами України у сфері енергетичної безпеки є:

повне задоволення споживачів енергоресурсами та енергією, забезпечення конституційних прав громадян та соціальної стабільності у суспільстві за прийнятних економічних та екологічних умов;

політико-економічна самостійність держави у визначенні та провадженні власної внутрішньої та зовнішньої політики у сфері енергозабезпечення та недопущення критичної залежності від зовнішніх постачальників енергетичних ресурсів; рівноправність та взаємовигідність відносин України з іншими державами в частині енергозабезпечення;

стимулювання конкуренції та забезпечення прозорості діяльності на енергетичних ринках, запобігання та/або боротьба з проявами монополізму;

гармонізація засадничих принципів та підходів до видобутку (виробництва), транспортування (передачі), розподілу та споживання енергоресурсів, енергії із прогресивними сучасними світовими практиками та вимогами міжнародних організацій з метою підвищення ефективності функціонування національної економіки, інтеграції України в європейський політичний, економічний, правовий простір та в євроатлантичний безпековий простір, прискорення імплементації політики сталого розвитку на принципах «зеленої» економіки;

підтримання й розвиток наукового потенціалу з метою впровадження нових, ефективних, передових технологій в паливно-енергетичному комплексі України.

Стаття 4. Загрози енергетичній безпеці України
На сучасному етапі реальні та потенційні загрози енергетичній безпеці України визначені виходячи із загроз національній безпеці України, визначених законодавством, та з урахуванням національних інтересів в енергетичній сфері, поточного стану паливно-енергетичного комплексу та його актуальних проблем.

Основними внутрішніми загрозами енергетичній безпеці України є:

високий рівень морального та фізичного зносу основних засобів у паливно-енергетичному комплексі України;

відсутність дієвої системи організації стратегічних резервів енергоресурсів;

низька ефективність використання енергоресурсів та енергії, висока енергоємність економіки в цілому;

неефективність та низькі темпи реалізації державної політики, спрямованої на енергозбереження та підвищення енергоефективності;

неефективність системи управління паливно-енергетичним комплексом, зокрема адміністративне втручання у відносини учасників енергетичних ринків; криміналізація та високий рівень корупції в енергетичній сфері;

недосконалість податкової, цінової (тарифної) політики держави в паливно-енергетичному комплексі;

незадовільний фінансовий стан підприємств паливно-енергетичного комплексу та низький рівень інвестування в паливно-енергетичний комплекс, його модернізацію та переоснащення;

руйнація науково-технологічного потенціалу та низька інноваційна активність паливно-енергетичного комплексу;

негативний вплив окремих об'єктів паливно-енергетичного комплексу на навколишнє природне середовище;

терористичні акти, кібератаки, саботажі та інші види підривної діяльності, спрямовані на критичну інфраструктуру, включаючи енергетичну інфраструктуру (газотранспортну систему, об'єкти виробництва, передачі та розподілу електричної та теплової енергії);

відсутність консолідованої та інклюзивної стратегії розвитку паливно-енергетичного комплексу;

загроза втрати контролю держави над окремими стратегічно важливими об'єктами паливно-енергетичного комплексу.

Основними зовнішніми загрозами енергетичній безпеці України є:

висока енергетична залежність України від зовнішнього постачання енергоресурсів та недостатній рівень диверсифікації джерел їх постачання;

загроза неритмічності та перебоїв у поставках енергоресурсів та енергії із-за кордону (безпека постачання енергоресурсів та енергії);

інформаційні атаки, спрямовані на дискредитацію України як надійного партнера в енергетичній сфері;

відсутність єдиної та скоординованої зовнішньої політики країни у сфері енергетичної безпеки.
Стаття 5.
Пріоритети державної політики
у сфері забезпечення енергетичної безпеки
Пріоритети державної політики у сфері забезпечення енергетичної безпеки ґрунтуються на національних інтересах України в енергетичній сфері та спрямовані на нейтралізацію реальних та попередження потенційних загроз.

Пріоритетами державної політики у сфері забезпечення енергетичної безпеки є:

підвищення цінової прийнятності енергозабезпечення для громадян, домогосподарств та суб'єктів господарської діяльності;

реформування енергетичних ринків та створення умов для конкуренції та прозорості господарської діяльності на цих ринках, їх демонополізації;

інтеграція енергетичних ринків України до енергетичних ринків держав – членів Європейського Союзу та системи європейської енергетичної безпеки;

підвищення ефективності використання енергоресурсів та енергії, впровадження енергозберігаючих технологій, розвиток виробництва та використання альтернативних джерел енергії;

зменшення рівня залежності від зовнішнього постачання енергоресурсів за рахунок розвитку видобутку (виробництва) власних енергетичних ресурсів;

пріоритетний розвиток відновлювальної та ядерної енергетики з дотриманням вимог екологічної, ядерної та радіаційної безпеки;

здійснення активної політики енергетичної дипломатії з метою захисту національних інтересів в енергетичній сфері за кордоном та забезпечення стабільності постачання енергетичних ресурсів;

забезпечення надійного функціонування енергетичної інфраструктури (газотранспортної системи, об'єктів виробництва, передачі та розподілу електричної та теплової енергії);

створення системи стратегічних резервів енергетичних ресурсів відповідно до законодавства Європейського Союзу, вимог Міжнародного енергетичного агентства;

формування балансів основних видів енергоресурсів, енергії і зведеного паливно-енергетичного балансу країни, аналіз їх виконання, впровадження ефективної системи прогнозування та стратегічного планування розвитку паливно-енергетичного комплексу;

захист критичної енергетичної інфраструктури від техногенних впливів та злочинних дій;

створення сприятливих умов для інвестиційної діяльності в паливно-енергетичному комплексі;

забезпечення соціальної спрямованості державної політики щодо енергозабезпечення громадян України.

Стаття 6.
Принципи реалізації державної політики
у сфері забезпечення енергетичної безпеки
Основними принципами реалізації державної політики у сфері забезпечення енергетичної безпеки є:

пріоритетність забезпечення потреб кінцевих споживачів (громадян, домогосподарств та суб'єктів господарської діяльності) в енергоресурсах, енергії;

незалежність України у визначенні її зовнішньої та внутрішньої політики в сфері енергозабезпечення;

побудова партнерських стосунків із країнами-постачальниками енергоресурсів, енергії на засадах взаємовигідності;

своєчасність і адекватність заходів забезпечення енергетичної безпеки;

чітке розмежування повноважень та взаємодія органів державної влади при здійсненні заходів забезпечення енергетичної безпеки;

децентралізація у сфері енергозабезпечення кінцевих споживачів;

зменшення негативного впливу процесів енергозабезпечення на навколишнє природне середовище.
Стаття 7.
Напрями реалізації державної політики
у сфері забезпечення енергетичної безпеки
Державна політика у сфері забезпечення енергетичної безпеки України формується з урахуванням економічної ситуації в країні, потенціалу паливно-енергетичного комплексу, ситуації на світових енергетичних ринках.

Діяльність органів державної влади спрямовується на стратегічне планування та прогнозування розвитку галузей паливно-енергетичного комплексу, своєчасне виявлення, попередження і нейтралізацію зовнішніх і внутрішніх загроз енергетичній безпеці, вдосконалення системи державного управління паливно-енергетичним комплексом, підтримання і розвиток взаємин з іншими країнами у енергетичній сфері, забезпечення узгодженості екологічної і енергетичної політик.

Основними напрямами внутрішньої політики України із забезпечення енергетичної безпеки є:

проведення злагодженої, послідовної і зрозумілої енергетичної політики шляхом обґрунтованого використання економічних переваг наявного потенціалу енергетичних ресурсів держави;

підвищення ефективності використання енергетичних ресурсів у секторах споживання енергії, в тому числі за рахунок структурних змін економіки та впровадження заходів енергоефективності та енергозбереження на державному та місцевих рівнях;

стимулювання внутрішнього видобутку енергетичних ресурсів шляхом підвищення ефективності видобутку та переробки паливно-енергетичних ресурсів, розробки нових покладів енергетичних ресурсів;

диверсифікація імпортних поставок енергоресурсів на засадах економічної доцільності для досягнення енергетичної незалежності;

розвиток енергетичної інфраструктури на основі масштабного технологічного оновлення об'єктів газотранспортної системи, об'єктів виробництва, передачі та розподілу електричної та теплової енергії, залучення кредитних ресурсів та коштів інвесторів;

реалізація проектів, спрямованих на збільшення частки виробництва енергії з альтернативних джерел в енергетичному балансі;

встановлення на законодавчому рівні системи гарантій і стимулів, забезпечення захисту інвестицій на довготривалий термін, з метою створення передбачуваних та прозорих умов залучення інвестицій в паливно-енергетичний комплекс, у тому числі для проведення заходів з енергозбереження та енергоефективності;

забезпечення приватизації об'єктів паливно-енергетичного комплексу на засадах публічності і прозорості проведення конкурсів, використання коштів від приватизації переважно для розвитку паливно-енергетичного комплексу, забезпечення належного контролю виконання умов договорів купівлі-продажу об'єктів приватизації;

створення умов для розвитку науково-технічного потенціалу паливно-енергетичного комплексу, впровадження механізмів підтримки вітчизняних розробок, технологій та забезпечення їх комерціалізації і поширення на ринку;

підвищення рівня кваліфікації працівників підприємств, установ, організацій паливно-енергетичного комплексу шляхом забезпечення навчально-практичними програмами, що відповідають найкращій міжнародній практиці;

досягнення екологічної прийнятності діяльності підприємств паливно-енергетичного комплексу шляхом використання сучасних технологій при здійсненні їх технологічного оновлення, виконання міжнародних зобов'язань України в екологічній сфері;

створення та підтримання належних умов для інтеграції та подальшого функціонування Об'єднаної енергетичної системи України в рамках Європейської мережі системних операторів передачі електроенергії;

поліпшення надійності та якості енергозабезпечення споживачів, удосконалення тарифної політики у сфері енергозабезпечення та нормативно-законодавчого забезпечення захисту прав та інтересів споживачів;

Основними зовнішньополітичними напрямами державної політики з питань енергетичної безпеки України є:

ефективна реалізація енергетичної дипломатії з метою захисту національних інтересів України;

активізація інформаційної політики в середині та за межами країни з метою поширення образу України як надійного і передбачуваного партнера в енергетичній сфері;

проведення зовнішньополітичного курсу України, спрямованого на посилення співпраці з іншими державами та міжнародними організаціями в енергетичній сфері, з метою посилення енергетичної безпеки України та просування національних енергетичних інтересів України;

реалізація послідовної енергетичної політики на міжнародній арені відповідно до законів та затверджених в установленому порядку стратегій, загальнодержавних та інших цільових програм в енергетичній сфері;

виконання зобов'язань України за міжнародними договорами (угодами) та іншими міжнародними зобов'язаннями України в енергетичній сфері;

захист інтересів українських підприємств, установ, організацій паливно-енергетичного комплексу за кордоном;

координація діяльності органів державної влади з проведення єдиного зовнішньополітичного курсу України в енергетичній сфері.
Стаття 8.
Уповноважений Президента України
у сфері енергетичної безпеки
Уповноважений Президента України у сфері енергетичної безпеки (далі – Уповноважений) забезпечує здійснення Президентом України конституційних повноважень щодо забезпечення енергетичної безпеки як складової національної безпеки України.

Основними завданнями Уповноваженого є:

оцінка реальних та потенційних загроз та рівня енергетичної безпеки, підготовка рекомендацій щодо їх попередження та нейтралізації;

внесення Президентові України, Раді національної безпеки і оборони України пропозицій щодо заходів, спрямованих на розв'язання проблем паливно-енергетичного комплексу та забезпечення енергетичної безпеки України;

вироблення рекомендацій з питань державної політики в галузі поліпшення глобальної, багатосторонньої та двосторонньої взаємодії України з країнами-виробниками, країнами-споживачами енергоресурсів, енергії та розвитку конкурентних енергетичних ринків;

внесення Президентові України пропозицій щодо підготовки проектів законів, актів Президента України з питань, спрямованих на розв'язання проблем паливно-енергетичного комплексу та з питань енергетичної безпеки;

підготовка матеріалів для розгляду на засіданнях Ради національної безпеки і оборони України з питань енергетичної безпеки;

забезпечення злагодженої співпраці та координації діяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування у сфері забезпечення енергетичної безпеки;

розроблення пропозицій щодо державної підтримки науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт з актуальних питань енергетичної безпеки.

Уповноважений забезпечує здійснення Президентом України повноважень у зовнішньополітичній сфері з питань забезпечення енергетичної безпеки України.

Уповноважений призначається на посаду і звільняється з посади Президентом України.

Уповноваженому у порядку, встановленому законодавством про дипломатичну службу, присвоюється дипломатичний ранг Надзвичайного і Повноважного Посла.

Уповноважений є членом Ради національної безпеки і оборони України та доповідає Раді національної безпеки і оборони України з питань, що належать до його компетенції. У разі виникнення загрози енергетичній безпеці України Уповноважений може звернутись до Президента України та секретаря Ради національної безпеки та оборони України з вимогою термінового скликання Ради національної безпеки та оборони України.

Уповноважений відповідно до покладених на нього завдань має право:

аналізувати стан і тенденції розвитку паливно-енергетичного комплексу, енергетичних ринків;

аналізувати стан державного регулювання паливно-енергетичного комплексу, включаючи регулювання енергетичних ринків, ефективності діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування щодо реалізації державної політики у сфері забезпечення енергетичної безпеки;

брати участь в експертизі проектів актів Президента України, проектів законів з питань функціонування паливно-енергетичного комплексу, у тому числі законів, що надходять на підпис Президента України;

вносити центральним та місцевим органам виконавчої влади, іншим державним органам, органам місцевого самоврядування пропозиції щодо формування та реалізації державної політики у сфері забезпечення енергетичної безпеки;

звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування щодо сприяння вирішенню питань, віднесених до компетенції Уповноваженого;

запитувати та одержувати в установленому порядку від центральних та місцевих органів виконавчої влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій необхідні інформацію, документи і матеріали, у тому числі з обмеженим доступом, з питань, що належать до компетенції Уповноваженого;

залучати в разі потреби в установленому порядку до опрацювання окремих питань представників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян, а також експертів, вчених та фахівців, у тому числі на договірній основі;

брати в установленому порядку участь у засіданнях органів державної влади, органів місцевого самоврядування з питань, що належать до компетенції Уповноваженого;

взаємодіяти з питань енергетичної безпеки з дипломатичними представництвами інших держав та представництвами міжнародних організацій в Україні, з дипломатичними і консульськими установами України за кордоном, з міжнародними організаціями та представництвами України в міжнародних організаціях за межами України.
Стаття 9. Бюро з питань енергетичної безпеки
Діяльність Уповноваженого забезпечується Бюро з питань енергетичної безпеки. Бюро з питань енергетичної безпеки є самостійним структурним підрозділом Адміністрації Президента України, діє на підставі положення, яке затверджується Президентом України.

Бюро з питань енергетичної безпеки наділяється достатніми матеріальними та фінансовими ресурсами, кваліфікованим персоналом, необхідними для забезпечення виконання завдань, покладених Законом на Уповноваженого.

Уповноважений:

здійснює керівництво Бюро;

готує та вносить у встановленому порядку пропозиції щодо структури і штатного розпису Бюро;

готує та вносить у встановленому порядку пропозиції щодо прийняття на посади та звільнення з посад працівників Бюро, вирішує питання з підвищенням кваліфікації працівників;

готує та вносить у встановленому порядку пропозиції щодо, заохочення або застосування у разі потреби заходів дисциплінарного стягнення;

виконує інші функції, передбачені положенням про Бюро.
Стаття 10. Методика оцінки рівня загроз та енергетичної безпеки України
Розробка та реалізація державної політики у сфері забезпечення енергетичної безпеки здійснюється на основі оцінки рівня загроз та енергетичної безпеки України, які визначаються відповідно до Методики оцінки рівня загроз та енергетичної безпеки. Методика розробляється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, та за погодженням з Радою національної безпеки і оборони України затверджується Кабінетом Міністрів України.

Методика оцінки рівня загроз та енергетичної безпеки ґрунтується на реальних та потенційних загрозах енергетичної безпеки України, визначених цим Законом, та повинна передбачати:

порядок ідентифікації загроз енергетичній безпеці та визначення їх рівню;

методику розрахунку індикаторів рівня енергетичної безпеки за групами:

  • енергетичної незалежності (рівня диверсифікованості постачань енергоресурсів);
  • рівня енергетичної бідності різних категорій споживачів;
  • екологічності процесів видобутку, переробки та транспортування енергетичних ресурсів, виробництва та передачі (розподілу) енергії;
  • оцінки балансу форм власності учасників енергетичних ринках та рівнів ринкової концентрації;
  • та іншими;
оптимальні та порогові значення індикаторів рівня енергетичної безпеки;

методи розрахунку інтегральних показників енергетичної безпеки;

перелік статистичних, звітних даних та інших видів інформації, необхідних для оцінки загроз та рівня енергетичної безпеки, а також органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, що подають такі вихідні дані, інформацію;

перелік даних, інформації, що повинен містити звіт з оцінки загроз та рівня енергетичної безпеки України.
Стаття 11.
Оцінка рівня загроз та енергетичної безпеки України

Оцінка рівня загроз та енергетичної безпеки України здійснюється щомісячно центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політики в паливно-енергетичному комплексі, відповідно до методики оцінки рівня загроз та енергетичної безпеки.

Звіт з оцінки рівня загроз та енергетичної безпеки готується та подається до Ради національної безпеки та оборони України, Уповноваженому не пізніше 25 числа поточного місяця. У разі виникнення ситуацій надзвичайного характеру, що можуть впливати на стан енергетичної безпеки України, оцінка рівня загроз та енергетичної безпеки України здійснюється на вимогу Ради національної безпеки та оборони України, Уповноваженого у терміни, встановлені такою вимогою.

На основі результатів оцінки рівня загроз та енергетичної безпеки, а також отриманої з інших джерел інформації Уповноважений визначає перелік критичних загроз та значень індикаторів енергетичної безпеки України, готує рекомендації щодо їх попередження та/або нейтралізації та подає Президентові України, Раді національної безпеки і оборони України.

З метою впровадження на підприємствах паливно-енергетичного комплексу системи управління ризиками, пов'язаними з загрозами енергетичній безпеці, Уповноважений спільно з центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику в паливно-енергетичному комплексі, визначають перелік підприємств, які зобов'язані запровадити систему управління ризиками, пов'язаними з загрозами енергетичній безпеці, та передають його на затвердження до Ради національної безпеки та оборони України. Інші підприємства паливно-енергетичного комплексу запроваджують систему управління ризиками, пов'язаними з загрозами енергетичній безпеці, за власним бажанням.

Система управління ризиками, пов'язаними з загрозами енергетичній безпеці, та повинна передбачати ідентифікацію, аналіз та визначення ступеню ризиків, пов'язаних з загрозами енергетичній безпеці, ідентифікацію ймовірних наслідків, причин їх настання та сценаріїв розвитку, систему моніторингу та застосування заходів попередження та/або мінімізації негативних наслідків.

Підприємства паливно-енергетичного комплексу, які зобов'язані запровадити систему управління ризиками, керуючись Методикою оцінки рівня загроз та енергетичної безпеки ідентифікують та оцінюють власні ризики підприємств та на основі міжнародних стандартів у сфері управління ризиками розробляють і виконують програму управління визначеними ризиками. Підприємства паливно-енергетичного комплексу періодично, не рідше, ніж раз на шість місяців, здійснюють переоцінку власних ризиків та, у разі необхідності, вносять зміни до програми управління ризиками. Підприємства паливно-енергетичного комплексу забезпечують підвищення кваліфікації працівників, які відповідають за розробку та виконання програми з управління ризиками.

Контроль за розробкою та виконанням програм з управління ризиками здійснюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Стаття 12.
Порядок здійснення контролю залежності
від зовнішнього постачання енергетичних ресурсів

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, щороку розробляє спільно з Бюро Уповноваженого енергетичний баланс України на наступний рік та не пізніше 15 грудня затверджує його. Енергетичний баланс України розробляється з урахуванням вимог цього Закону у розрізі видів енергетичних ресурсів та повинен визначати обсяги та джерела імпорту та експорту енергетичних ресурсів, їх внутрішнього видобутку та споживання на наступний рік, включаючи на кожний квартал такого року. Після затвердження енергетичний баланс України подається Уповноваженому.

Уповноважений щоквартально на основі результатів оцінки рівня загроз та енергетичної безпеки, а також отриманої з інших джерел інформації здійснює експертизу енергетичного балансу України на предмет відповідності його напрямам державної політики у сфері забезпечення енергетичної безпеки, визначеним цим Законом, оптимальним значенням індикаторів рівня енергетичної безпеки, визначеним Методикою оцінки загроз та рівня енергетичної безпеки, та відповідності загальнодержавним та іншим цільовим програмам розвитку галузей паливно-енергетичного комплексу та розширення використання внутрішніх резервів забезпечення енергетичними ресурсами (використання власних запасів енергетичних ресурсів, зокрема нафти, газу, вугілля).

За результатами експертизи Уповноважений вносить Раді національної безпеки і оборони України, центральному органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику в паливно-енергетичному комплексі, рекомендації щодо обрання та/або пріоритетності сценаріїв забезпечення енергетичних ресурсів, енергії для зниження загроз енергетичній безпеці України.
Стаття 13.
Інформаційне забезпечення
у сфері енергетичної безпеки

Для забезпечення оцінки стану галузей паливно-енергетичного комплексу, енергетичної безпеки України, розробки рекомендацій для нейтралізації та попередження загроз створюється та функціонує державна база даних у сфері паливно-енергетичного комплексу (далі – база даних). База даних є автоматизованою інформаційно-телекомунікаційною системою, призначеною для збирання, зберігання, обробки та використання даних про паливно-енергетичний комплекс, зокрема, дані про:

річний енергетичний баланс України, який включає дані про експорт, імпорт, власний видобуток (виробництво), переробку, створення резервів енергетичних ресурсів (для груп енергоресурсів, що піддаються складуванню та зберіганню), споживання та втрати енергоресурсів, енергії;

рівень оплати за енергоресурси, енергію та стан розрахунків з погашення заборгованості (з оновленням інформації щомісяця);

фінансові результати діяльності учасників енергетичних ринків (з оновленням інформації не рідше ніж один раз на квартал);

ритмічність та перебої у наданні послуг з енергозабезпечення, у тому числі при перебоях з причини техногенних аварій із зазначенням екологічних наслідків (з оновленням інформації щомісячно);

рівень зношеності об'єктів паливно-енергетичного комплексу (з оновленням інформації не рідше ніж один раз на рік);

основні індикатори рівня енергетичної безпеки, розраховані відповідно до Методики оцінки рівня загроз та енергетичної безпеки.

Повний склад даних, що формують базу даних, та періодичність їх оновлення визначаються Методикою оцінки рівня загроз та енергетичної безпеки.

Розпорядником бази даних є центральний орган виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику в паливно-енергетичному комплексі. Порядок створення та функціонування бази даних, а також перелік набору даних з бази даних, що підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних, затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Уповноважений має право доступу до бази даних, а також статистичних, звітних, інших видів даних, інформації, на підставі яких формується база даних. Порядок доступу інших осіб до бази даних встановлюється Розпорядником.

Центральний орган виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику в паливно-енергетичному комплексі, Уповноважений мають право на отримання від центральних та місцевих органів виконавчої влади, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування, суб'єктів господарської діяльності, на яких поширюється дія цього Закону, статистичної, звітної, інших видів даних, інформації, необхідної для виконання покладених цим Законом завдань.
Стаття 14. Політика енергетичної дипломатії
Політика енергетичної дипломатії реалізується відповідно до визначених цим Законом пріоритетів та основних зовнішньополітичних напрямів державної політики у сфері забезпечення енергетичної безпеки.

Політика енергетичної дипломатії за кордоном реалізується Уповноваженим, відповідними дипломатичними представництвами України.

Міністерство закордонних справ України спільно з Уповноваженим та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у паливно-енергетичному комплексі, з урахуванням існуючого стану та перспектив розвитку зовнішньоекономічних та зовнішньополітичних відносин України у сфері енергетики, ґрунтуючись на оцінці рівня загроз та енергетичної безпеки визначають перелік країн, до складу дипломатичного представництва України в яких повинен включатись дипломатичний персонал, відповідальний за реалізацію політики енергетичної дипломатії.

Міністерство закордонних справ України забезпечує комплектацію визначених дипломатичних представництв України за кордоном дипломатичними працівниками та, у разі необхідності, адміністративно-технічними працівниками відповідної кваліфікації. Дипломатичні працівники, відповідальні за реалізацію політики енергетичної дипломатії (аташе з питань енергетичної безпеки) призначаються на посаду у порядку, встановленому законодавством про дипломатичну службу, або визначаються з існуючого в дипломатичному представництві України за кордоном складу дипломатичного персоналу.

Уповноважений спільно з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у паливно-енергетичному комплексі, у сфері економічного розвитку і торгівлі, Міністерством закордонних справ України визначають завдання та напрями діяльності для відповідних дипломатичних представництв України за кордоном у сфері забезпечення енергетичної безпеки.

Міністерство закордонних справ України забезпечує координацію діяльності дипломатичних працівників, відповідальних за реалізацію політики енергетичної дипломатії, та Уповноваженого, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у паливно-енергетичному комплексі, інших органів державної влади.

Дипломатичні працівники, відповідальні за реалізацію політики енергетичної дипломатії, щоквартально у порядку визначеному Міністерством закордонних справ України готують та подають до міністерства звіт про результати діяльності, що включає аналіз поточного стану реалізації політики енергетичної дипломатії, існуючих проблем, загроз та можливостей співпраці в енергетичній сфері з відповідними країнами. Міністерство закордонних справ України у п'ятиденний строк з дня отримання надсилає копію звіту Уповноваженому.

Інформаційне забезпечення діяльності відповідних дипломатичних представництв України за кордоном забезпечують Уповноважений, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державної політики у паливно-енергетичному комплексі.
РОЗДІЛ ІІІ
Прикінцеві положення
1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.

2. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

1) у Законі України «Про Раду національної безпеки і оборони України» (Відомості Верховної Ради України, 1998, N 35, ст. 237):

абзац другий статті 6 доповнити словами «Уповноважений Президента України у сфері енергетичної безпеки».

3. Кабінету Міністрів України у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом забезпечити прийняття нормативних актів Уряду, передбачених цим Законом;

забезпечити прийняття міністерствами нормативних актів, передбачених цим Законом.
Коментарі щодо Законопроекту
Олександр Суходоля,
доктор наук з державного управління, професор
завідувач відділу енергетичної та техногенної безпеки
Національного інституту стратегічних досліджень
Енергетична безпека - спроможність країни технічно надійним і безпечним, економічно ефективним та екологічно прийнятним способом задовольнити енергетичні потреби суспільства та держави для гарантуватти:
- належного рівня життєдіяльності населення;
- стаолог функціонування національної економіки в режимах звичайного та особливого стану;
- можливості керівництва держави у формуванні і дійсненні політики захисту національних інтересів.

Енергетична безпека - це стан функціонування ПЕК країни та національної економіки в цілому, за якого усі споживачі мають постійний безперебійний доступ до послуг енергозабезпечення у повному необхідному обсязі за прийнятних економічних, екологічних та соціальних умов, існують умови для запобіганя та адаптації різким змінам цін енергетичних ресурсів і умов їх постачання, а інші країни або внутрішні сили не чинять політико-економічного та силового тиску на вибір та провадження енергетичної політики держави.

Текст законопроекту має містити такі положення:
- критерії та визначення термінів: "загроза енергетичній безпеці", "реальні загрози", "потенційні загрози", "виклики енергетичній безпеці", "критичний рівень загроз", "надзвичайна ситуацій в енергетиці" тощо; (можливий предмет законопроекту)
- принципи та методи реагування держави на випадок виникнення загроз функціонуванню енергетичної сектора; (можливий предмет законопроекту, однак може суперечити...)
- порядок і механізм оперативного реагування на виклики та загрози, що виникають у сфері забезпечення енергетичної безпеки; (можливий предмет законопроекту)
- врегулювання питання функціонування національної економіки та паливно-енергетичного комплексу у особливий період (у кризових ситуаціях); (існує Закон України, спрямованяй на врегулювання цих питань, який, однак, потребує доопрацювання, - законопроект "Про критично інфраструктура та її захист"
- принципи державно-приватного партнерства в резервуванні енергетичних ресурсів і запровадження системи стратегічних запасів енергоресурсів, забезпечення захисту критичної енергетичної інфраструктуру (поточне доповнення) (можливий предмет законопроекту)
- уточнення завдань, функцій і повноважень суб'єктів забезпечення енергетичної безпеки, зокрема, в умовах кризових ситуацій (існує Закон України, спрямований на врегулювання цих питань, який, однак, потребує доопрацювання (законопроект "Про критичну інфраструктуру та її захист")
- вимоги до суб'єктів господарювання, практики щодо запровадження практики аналізу та реагування на загрози роботі енергетичних об'єктів (загрози усіх типів та їх комбінацій); (можливий предмет законопроекту, однак законопроект "Про критичну інфрастркутуру та її захист)
- відповідальність недержавних суб'єктів господарювання у системі забезпечення енергетичної безпеки, механізми взаємодії та узгодження дій державних і недержавних суб'єктів; (можливий предмет законопроекту, однак законопроект "Про критичну інфраструктуру та її захист")
- державний орган(и), відповідальний за загальну координацію реалізації державної політики забезпечення енергетичної безпеки (можливи предмет законопроекту)
- запровадження системи показників стану енергетичної безпеки та вимоги забезпечення підготовки та оприлюднення щорічного звіту;
- запровадження загальнодержавної системи оцінки ризиків і захисту критичної енергетичної інфраструктури;
- механізм змовнішньополітичного супроводження заходів з реалізації державної політики у сфері забезпечення енергетичної безпеки.
Made on
Tilda