Частина 3
НАПРЯМИ ТА КРОКИ ЗІ ЗМІЦНЕННЯ
ЕНЕРГЕТИЧНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ
Проблеми та виклики для енергетичної безпеки України поділено на дві групи: внутрішні та зовнішні. Аналогічно до групування загроз і проблем запропоновано заходи всередині та ззовні країни, реалізація яких, у кінцевому рахунку, покликана сприяти посиленню енергетичної безпеки України
Внутрішньодержавні
заходи зі зміцнення
енергетичної безпеки України
Вирішення проблеми скорочення втрат енергії під час її отримання та споживання, а також підвищення енергоефективності у короткотерміновій перспективі є доволі ускладненим. Це вимагає значних інвестувань, внесення змін до нормативно-правової бази, здійснення просвітницьких заходів для населення та зміни культури енергоспоживання.

З метою підвищення рівня самозабезпеченості України власними енергетичними ресурсами, необхідним є прийняття та проведення комплексу заходів щодо реалізації завдань та досягнення цілей, визначених галузевими програмами, зокрема:
«Програма 20/20»
щодо збільшення ресурсної бази і видобутку газу;
Національний план дій
із відновлюваної енергетики на період до 2020 року;
Національний план дій
з енергоефективності на період до 2020 року;
Державна цільова економічна програма
розвитку атомно-промислового комплексу на період до 2020 року.
Значна частина запасів вуглеводнів України розміщена у важкодоступних покладах, а тому економічно ефективний та екологічно безпечний їхній видобуток можливий лише з використанням сучасних технологій, які здебільшого недоступні в Україні. Тому для України важливим є створення максимально сприятливих умов для впровадження інноваційних технологій в енергетичну сферу шляхом лібералізації фіскальної та регуляторної політик. До 2020 р. повинна розпочатися практична імплементація необхідних заходів щодо стратегічного розвитку енергетичного сектора, грунтуючись на підготовлених секторальних планах дій, відповідно до прийнятої та затвердженої до кінця 2017 року енергетичної стратегії України на період до 2035 року.
Формування державного механізму управління у сфері гарантування енергетичної безпеки України
  • Розробка та затвердження нової методики оцінювання загроз та стану енергетичної безпеки, яка б відповідала нинішнім викликам надійності і безпечності енергозабезпечення в Україні.
  • Створення нормативно-правого механізму гарантування енергетичної безпеки. Необхідно забезпечити координацію усіх органів державної влади для вирішення завдання змінення енергетичної безпеки, а також інших, які мають безпосередній вплив на неї. Така система управління повинна бути закріпленою на найвищому законодавчому рівні, шляхом прийняття Закону України «Про засади державної політики у сфері гарантування енергетичної безпеки України».
Підвищення рівня
енергетичної самозабезпеченості України
  • Зниження величини рентних ставок на експлуатацію свердловин.
  • Започаткування державних програм, покликаних стимулювати здійснення геологічної розвідки на предмет пошуку та підтвердження запасів покладів енергетичних ресурсів.
  • Здійснення аудиту запасів та рівня виснаження покладів енергоресурсів (тих, як є в розробці приватними та державними надрокористувачами, а також нерозроблюваних досі покладів).
  • Дерегуляція видобувної галузі з метою надмірного адміністративного тиску.
  • Розробка та затвердження Державної цільової програми реформування та розвитку вугільної промисловості України до 2020 року.
  • Реалізація усіх запланованих заходів Державної цільової економічної програми розвитку атомно-промислового комплексу на період до 2020 р. (освоєння нових родовищ та збільшення виробництва концентрату урану 2480 т.).
  • Розробка та затвердження державних цільових програм до 2020 р. щодо вивчення ресурсної бази вуглеводнів (Міністерство екології та природних ресурсів України, Міністерство енергетики та вугільної промисловості України, Держенергонадра, Кабінет Міністрів України, Верховна Рада України, приватні та державні видобувні компанії) і представлення інформації у єдиній відкритій системі.
  • Розробка та затвердження державних цільових програм до 2020 р. щодо нарощування власного видобутку вуглеводнів (Міністерство екології та природних ресурсів України, Міністерство енергетики і вугільної промисловості України, Держенергонадра, Кабінет Міністрів України, Верховна Рада України, приватні та державні видобувні компанії).
  • Проведення інвентаризації отриманих ліцензій на розробку та видобуток вуглеводнів на території України.
  • Проведення інвентаризації договорів про спільну діяльність і угод про розподіл продукції, з метою розуміння їх доцільності та виконання відповідних умов цих договорів (Кабінет Міністрів України, Міністерство енергетики та вугільної промисловості України, ПАТ «Укргазвидобування», Верховна Рада України, громадські організації).
  • Вдосконалити податкову систему для видобутку вуглеводнів в Україні (переглянути рентні платежі та спростити податкове адміністрування).
  • Прийняти законопроекти, спрямовані на спрощення отримання та проведення робіт із видобутку вуглеводнів як для державних, так і іноземних компаній (Кабінет Міністрів України, Верховна Рада України, Міністерство енергетики та вугільної промисловості України).
Технічна модернізація
наявних фондів і посилення їх потужностей
  • Провести необхідні заходи для вчасного продовження експлуатації чинних енергоблоків українських АЕС у понадпроектний термін.
  • Добудувати енергоблок №3 на Хмельницькій АЕС до 2020 р. та почати будівництво енергоблоку № 4 Хмельницької АЕС.
  • До 2020 р. провести повну підготовку до експлуатації енергоблоків типу ВВЕР-1 000 на українських АЕС у режимі добового регулювання потужності.
  • Підтримати на необхідному рівні відрахування для зняття з експлуатації атомних енергоблоків, що відпрацювали свій ресурс, відповідно до чинного законодавства та зразкових світових практик.
  • Синхронізувати українське ядерне законодавство з європейським, відповідно до схваленого плану Держатомрегулювання щодо імплементації деяких актів законодавства ЄС.
  • Відкласти дискусію щодо побудови заводу з фабрикації ядерного палива на період після 2020 р.
  • До 2018 р. побудувати та ввести в експлуатацію першу чергу Централізованого сховища відпрацьованого ядерного палива.
  • Провести необхідні заходи з модернізації потужностей української ГТС.
  • Модернізувати наявні НПЗ та збільшити їх переробну спроможність.
  • Модернізувати мережу наявних електропередач.
Заходи для підвищення енергоефективності та зниження енергомісткості
  • Забезпечення повного обліку використання енергоресурсів та енергії споживачами для виключення можливостей зловживань споживачами та надавачами послуг, а також сприяння формування свідомості ощадності енергоспоживання.
  • Створення дієвої нормативно-правової бази з регулювання сфери підвищення енергоефективності задля зниження енергомісткості економіки країни. Ця діяльність повинна відбуватись відповідно до директив ЄС, що є обов'язковими до виконання в межах узятих Україною зобов'язань, зокрема директиви 2006/32/ЄC, 2010/31/ЄС, 2009/28/ЄС, 2010/30/ЄС.
  • Розробка механізму впровадження заходів із підвищення енергоефективності для установ та організацій, що фінансуються з державного бюджету.
  • Зміна системи субсидування споживачів для сприяння формування світогляду економії енергії та підвищення ефективності політики субсидування малозабезпечених споживачів. Політика субсидування споживачів повинна стимулювати та супроводжуватись реалізацією заходів з енергозбереження.
Лібералізація ринків та посилення лібералізації на них
  • Продовження реалізації заходів із реструктуризації НАК «Нафтогаз України» шляхом відокремлення діяльності з транспортування та зберігання (закачування, відбору) природного газу.
  • Створення передумов для забезпечення торгівлі природним газом на біржах.
  • Побудова політики відкритого доступу на ринок природного газу.
  • Відкриття доступу до геологічної інформації надрокористувачам та потенційним інвесторам шляхом створення інформаційної інфраструктури національного архіву геологічної інформації.
  • Розробити нормативно-правову базу регулювання торгівлі вугіллям для сприяння конкурентності на відповідному ринку, а також запровадити біржову форму торгівлі вугіллям (електроні торги).
  • Створення необхідних нормативно-правових умов для ринку електроенергії. Прийняття відповідного закону у другому читанні.
Створення системи інформаційного забезпечення гарантування енергетичної безпеки України
  • Запровадити практику розробки загальнодержавних, галузевих, регіональних енергетичних балансів України, з метою розкриття достовірної інформації про обсяги та структуру енергетичних потоків.
  • Запровадити державну програму щодо проведення заходів, спрямованих на інформування та навчання населення з енергозбереження та енергоефективного використання енергетичних ресурсів.
Підвищення надійності
зовнішніх постачань енергоресурсів
та зниження залежності від іноземних постачальників
  • Розробка прозорої та комерційно ефективної стратегії закупівель вугілля на світовому ринку.
  • Забезпечення широкої диверсифікації шляхів та джерел постачання первинних ресурсів, зокрема нафти, природного газу, вугілля, ядерного палива.
  • Створення мінімальних запасів сирої нафти та нафтопродуктів на випадок надзвичайних ситуацій.
  • Реалізація пілотного проекту «Енергетичний міст «Україна – Європейський Союз» до 2020 року.
  • Досягнення рівня диверсифікації ядерного палива на українських АЕС за рахунок ТВЕЛ, виробництва "Westinghouse" до 40% не пізніше ніж до 2020 р., з подальшим розширенням цієї частки до 50%.
Зменшення рівня соціальної напруги,
пов'язаного з діяльністю енергетичного сектора
  • Виконання концепції створення системи соціальної підтримки працівників підприємств вугільної галузі та населення територій, на яких розміщуються вуглевидобувні та вуглепереробні підприємства, що перебувають у стадії ліквідації (консервації).
Підвищення рівня захищеності
об'єктів критичної інфраструктури
  • Посилити науково-технічне та освітнє співробітництво в сфері протидії загрозам кібертероризму з МАГАТЕ, Інтерпол, у рамках Глобального партнерства проти розповсюдження зброї та матеріалів масового знищення і в рамках двостороннього співробітництва.
Створення сприятливих умов
для залучення інвестицій у оновлення
та розбудову енергетичного сектора

  • Активізація промоцій інвестування в енергетичний сектор, особливо шляхом створення нових і активізації наявних організацій, відповідальних за реалізацію таких завдань.
  • Проведення ефективної державної політики щодо підвищення інвестиційної привабливості енергетичного сектора України та залучення іноземних інвесторів для роботи в галузях енергетики України.
  • У системі наявних державних органів визначити такий, що відповідатиме за координацію роботи, інформування та супровід діяльності іноземних інвесторів, які вже працюють або планують вийти на енергетичний ринок України.
  • Забезпечення прозорості механізму видачі ліцензій на видобуток вуглеводнів.
  • Прийняття законопроектів, покликаних забезпечити прозорість у видобувних та енергетичних секторах.
  • Перегляд наявних угод про розподіл продукції на предмет її повної відповідності чинному законодавству, забезпечення максимального контролю за роботою міжвідомчих комісій з організації укладання та виконання таких угод.
  • Вдосконалення системи стимулювання розвитку ВЕ.
  • Перегляд системи тарифоутворення на енергію у спосіб, який би передбачав паралельне здійснення заходів із підвищення енергоефективності.
  • Здійснення інвентаризації та контролю діяльності державної власності в енергетичній галузі.
  • Вирішення проблеми щодо безоплатного використання газотранспортних мереж газорозподільними компаніями.
Здійснення заходів із гарантування енергетичної безпеки
за межами країни
Як засвідчує досвід розвинених країн, питанням надійності енергозабезпечення все більше уваги приділяється у загальній системі їх зовнішньої політики, а механізми реалізації національних інтересів у цій сфері можуть закріплюватись на законодавчому рівні. Законодавчий розподіл прав та зобов'язань органів влади може стати основою та певною мірою гарантією відповідального й успішного здійснення політики енергетичної дипломатії.

Поняття енергетичної дипломатії є доволі широким і фактично охоплює будь-яку діяльність за межами країни, пов'язану із просуванням інтересів у сфері енергетики. Проте у цьому документі енергетична дипломатія розглядається лише в контексті здійснення кроків, які сприятимуть покращенню і підвищенню надійності енергозабезпечення в країні, та нейтралізації загроз для функціонування енергетичного сектора в цілому, тобто з метою зміцнення енергетичної безпеки країни.
Основними детермінантами необхідності активізації політики енергетичної дипломатії в Україні є нагальна потреба зміцнення власної енергетичної незалежності (зокрема, гарантування надійності джерел постачань енергоресурсів в Україну та убезпечення від їх перебоїв) і національної безпеки загалом (зокрема, шляхом підвищення рівня енергетичної взаємозалежності з сусідніми країнами, зростання ролі вітчизняного енергетичного сектора для інших країн, і відповідно розширення переліку інтересів цих держав у підтриманні внутрішньої та зовнішньополітичної стабільності України).
Прорахунки у розробці та реалізації політики енергетичної дипломатії, а також інших зусиль, спрямованих на зміцнення енергетичної безпеки (зокрема й тих, які стосуються внутрішньодержавних аспектів координації діяльності у цій сфері), значною мірою виникали внаслідок неузгодженості позицій та несинхронності дій, а інколи й узагалі через суперечливий характер рішень та діяльності численної кількості суб'єктів державної політики та діяльності, прямо чи опосередковано пов'язаних зі станом енергетичної безпеки. Це, зрештою, мало місце внаслідок відсутності у системі українських органів влади відповідного центру відповідальності (фактично спеціальної державної інституції), за яким були б закріплені функції з координації та реалізації державної політики гарантування енергетичної безпеки.

Зрозуміло, що при цьому сама державна політика у сфері гарантування енергетичної безпеки повинна бути формалізованою: чітко сформульованими та артикульованими на державному рівні мають бути принципи її реалізації, перелік головних інтересів та загроз енергетичній безпеці України. Вони повинні відповідати стратегіям розвитку держави і не суперечити взятим на себе міжнародним зобов'язанням.
Парламент має прийняти Закон «Про засади державної політки у сфері гарантування енергетичної безпеки України».
Для забезпечення гармонізації основних засад енергобезпекової політики стратегічним дороговказам, а також із метою гарантування імперативного характеру її реалізації (що безпосередньо випливає із життєвої важливості завдань гарантування енергетичної безпеки та розвитку міжнародної співпраці у сфері енергопостачань) ця політика та відповідні механізми її імплементації, за прикладом окремих розвинених держав, можуть бути закріпленими законодавчо, наприклад, шляхом прийняття парламентом Закону «Про засади державної політки у сфері гарантування енергетичної безпеки України».
Реалізація політики енергетичної дипломатії
З метою захисту національних енергетичних інтересів за межами країни, реалізації за кордоном конкурентних переваг українських підприємств, які працюють в енергетичному секторі, сприяння розширення географії представленості української енергетичної продукції, створення спільних підприємств та асоціацій, розвитку бізнес-контактів Україні необхідно активізувати реалізацію енергетичної дипломатії. Почати цей процес варто з налагодження системної роботи відповідних національних відомств, компаній та інших учасників енергетичного сектора. Україні потрібна повна координація між виконавчою та законодавчою владою, профільними міністерствами, компаніями, експертами та фахівцями у цій галузі та громадськістю. Для цього необхідно створити відповідний міжвідомчий орган координування національної політики з метою захисту та просування енергетичних інтересів за кордоном. Керуючись зразковим закордонним досвідом, таким органом може стати Бюро енергетичної безпеки, яке очолить директор–спеціальний уповноважений із питань енергетичної безпеки. Бюро у межах своїх повноважень та спільно з Міністерством закордонних справ України взаємодіятиме з органами та агентствами ЄС, посольствами і представництвами іноземних держав та міжнародних організацій в Україні, Представництвом України при ЄС, Міжнародним секретаріатом та Міжнародним військовим штабом НАТО, іншими органами й агенціями НАТО, посольствами держав-членів та держав-партнерів НАТО в Україні, Представництвом НАТО в Україні, Місією України при НАТО, іншими дипломатичними і консульськими установами України за кордоном. Окрім того, керуючись пріоритетами національної політики у сфері гарантування енергетичної безпеки, з урахуванням нинішнього стану та перспектив розвитку зовнішньоекономічних і зовнішньополітичних відносин України у сфері енергетики, Бюро визначатиме найбільш оптимальні та ефективні напрями для поглиблення двостороннього та багатостороннього співробітництва.

У контексті посилення позицій України на енергетичній арені важливими є два напрями співпраці:
1
Участь у роботі міжнародних організацій та утворень: започаткування нових контактів та активізації роботи в межах наявних домовленостей та членства в організаціях.
2
Налагодження та посилення прямої дво- та багатосторонньої співпраці України з іншими державами для усталення партнерських міжнародних стосунків у сфері енергозабезпечення.
В умовах сучасних гострих викликів енергетичній безпеці для України важливо налагодити тісну співпрацю з близькими сусідами в рамках європейського регіону, зокрема з країнами «Вишеградської четвірки» – Польщею, Словаччиною, Угорщиною, Чехією. Співробітництво в такій конфігурації дозволить Україні зайняти впевнену позицію щодо просування ідеї створення регіонального ринку природного газу – Східноєвропейського газового хабу. Крім того, це зумовить активізацію процесу синхронізації Об'єднаної енергетичної системи України з енергетичними системами ЄС (ENTSO-E).

Важливим практичним кроком, спрямованим на зміцнення енергетичної безпеки України, є активізація роботи та ролі України у міжнародних організаціях і проектах, спрямованих на міжнародну енергетичну кооперацію. Така діяльність покликана для утвердження України як важливого енергетичного гравця у регіоні та формування системи взаємовигідних відносин України з країнами-партнерами в сфері енергетичного убезпечення, а також зміцнення національної безпеки в цілому.

Із метою посилення власних позицій на міжнародному енергетичному полі Україна ефективно використовувати інструментарій міжнародних організацій із метою задоволення власних потреб. Для реформування та залучення інвестиції до нафтового сектора Україні необхідно поглибити співробітництво з Фондом міжнародного розвитку ОПЕК. Євроінтеграційні зобов'язання України потребують посилення ефективного та спрямованого на досягнення практичного результату співробітництва з Європейським енергетичним співробітництвом. З метою посилення внутрішньої спроможності протидіяти сучасним загрозам у кіберпросторі, а також максимально надійно захищати критичну інфраструктуру, для України вкрай важливим є приєднання до роботи Центру передового досвіду НАТО з питань енергетичної безпеки та поглиблення співпраці з ним, що дозволить залучити кращий досвід Альянсу у формуванні системи захисту в рамках питань енергобезпеки.

Окрему увагу слід приділяти роботі вітчизняних компаній у співучасті в енергетичних проектах інших країн. Така співпраця опосередковано сприятиме отриманню нового досвіду та знань, може стати стимулом для розвитку енергетичних технологій в Україні, залученню нових рішень у видобуток та переробку енергоресурсів, інвестицій у енергетичний сектор України. Доходи від такої діяльності частково можуть бути спрямованими на розвиток нових енергетичних проектів в Україні. Бюро енергетичної безпеки зможе фахово, виходячи з досконалого розуміння внутрішнього енергетичного потенціалу, визначати перелік пріоритетних країн для співробітництва, керуючись національними інтересами України.

Використовуючи особливо вигідне геополітичне положення, Україні необхідно розширювати діапазон зовнішньоенергетичних зв'язків. Окрім активної політики співробітництва з країнами ЄС та Північної Америки, слід також розглянути розширення географії в південно-східному напрямі.

Потенційно цікавим та слабо охопленим українським енергетичним бізнесом є африканські країни. Співробітництво з цими країнами є вкрай на низькому рівні, з огляду на мінімальну кількість візитів українських високопосадовців та слабо розвинену договірно- правову базу. Україна потенційно могла б зайняти перспективні ринки збуту для власних технологій та енергетичних ресурсів, тим самим заручитися дипломатичною підтримкою африканського регіону в інших стратегічних питаннях зовнішньої політики.

Значний попит на енергоносії, обладнання та технології для будівництва енергетичних об'єктів і для розвідки й видобування природних ресурсів країн Південної і Південно-Східної Азії відкриває нові можливості для налагодження секторального співробітництва між Україною та країнами регіону. Окрім цього, Україна повинна створити необхідні умови для іноземних інвестицій, що дозволить не тільки залучати та розвивати інноваційні технології, а й збільшити фінансування галузі для її подальшої модернізації. Для України стратегічно важливим є поглиблення співробітництва з Китаєм, Японією та Північною Кореєю, особливо в секторах атомної та відновлюваної енергетики. З огляду на роль атомної енергетики в Україні, виведення двосторонніх відносин у зазначених напрямах на стратегічний рівень має стати пріоритетом енергетичної політики України.

Враховуючи значні обсяги товарних ринків, наявність значних запасів енергетичних ресурсів, можливості участі в реалізації перспективних проектів розвитку енергетичної інфраструктури країн регіону, для України перспективним є налагодження тіснішого співробітництва з країнами Близького і Середнього Сходу. Активізація співпраці з країнами Перської затоки може посилити місце України в нафто- та газотранспортному секторі, шляхом збільшення транспортування енергетичних ресурсів із Сходу до Європи. Крім того, стратегічним є співробітництвом з країнами Сходу в ядерній енергетиці з метою обміну досвідом та реалізації спільних атомних проектів.

Серед потенційно перспективних напрямів для розширення енергетичної дипломатії можуть стати країни Південної та Центральної Америки. Складність співробітництва зумовлене географічною віддаленістю регіону, але це не впливатиме на поглиблення науково-практичної співпраці.

Зовнішньодержавні заходи,
спрямовані на зміцнення енергетичної безпеки
  • Прийняття Закону України «Про засади державної політки у сфері гарантування енергетичної безпеки України», який визначив би перелік основних національних енергетичних інтересів, пріоритетів подальшого розвитку, на законодавчому рівні закріпив би механізм енергетичного убезпечення в Україні.
  • Розробка заходів для підвищення доцільності та ефективності подальшого використання української газотранспортної системи для збереження статусу України як ключового транзитера російського газу до європейських країн.
  • Прискорена розробка та імплементація інформаційної кампанії для європейських партнерів щодо можливостей і переваг використання української ГТС (а також потенційних ризиків, що матимуть місце внаслідок відмови від її використання), стану реалізації реформ у газовому секторі, розробка пропозицій та проведення переговорів щодо поглиблення співпраці.
  • Провадження активної внутрішньої політики щодо покращення інвестиційного клімату України з метою залучення іноземних інвесторів в енергетичну галузь; посилення ролі міжвідомчої координації для досягнення цієї мети.
  • Прискорення впровадження Україною європейських енергобезпекових практик і виконання зобов'язань у рамках Енергетичного співтовариства.
  • Пошук потенційних інвестиційних проектів на регіональних енергетичних ринках (Близького Сходу, Африки, Латинської Америки та Азії й інших), до яких могли б бути залученими українські компанії.
  • Активізація роботи в рамках профільних міжнародних енергетичних організацій.
  • Інтенсифікація міжвідомчої співпраці в частині посилення практик енергетичної дипломатії та забезпечення енергетичної безпеки.
  • Розробка ефективної стратегії та національної позиції щодо протидії внутрішнім і зовнішнім загрозам енергетичній безпеці України, включаючи будівництво газопроводів «Північний потік-2» та «Турецький потік».
Made on
Tilda