Частина 2.7
Електроенергетика України
Сучасний стан ринку електроенергії в Україні характеризується високими рівнями ринкової концентрації, а окремі його сектори цілком керовані приватними та державними монополістами. Це відповідно негативно впливає на інших учасників ринку, суспільну ефективність їхньої діяльності, а також обмежує можливості до появи нових гравців, заважає створенню належних умов для інвестування та покращення інвестиційної привабливості сектора. Саме ці чинники визначили доцільність реформування ринку електроенергії та впровадження нової системи відносин, яка в кінцевому рахунку покликана лібералізувати ринок і позитивно вплинути на поведінку інших учасників ринку (перш за все тих, які займаються виробництвом електроенергії).

Успішність реформування ринку та його роботи за новими принципами значною мірою визначатиметься наявністю доброї волі у прийнятті та імплементації усіх необхідних нових положень, оновлення технологічних можливостей енергетичної інфраструктури, а також прозорістю та відповідальністю роботи окремих регулюючих органів.

Вітчизняна електроенергетична система з'єднана з аналогічними системами як східних сусідів, так і частково з системою ENTSO-E західних країн. Важливим пріоритетом є поглиблення інтеграції з мережею європейських електромереж як для нарощення можливостей експорту електроенергії, так і для балансування та підвищення надійності електропостачання в країні.

Електроенергетична система України є шостою за розмірами у Європі та має зв'язки з аналогічними системами Білорусі, Росії, Молдови електричними мережами напругою 110-750 кВт, а відокремлена частина вітчизняної енергетичної системи, так званий "Бурштинський острів", синхронізована європейською електроенергетичною мережею ENTSO-E.
У загальному електроенергетичний ринок держави складається з ринку генерації електроенергії, ринку операторів оптового продажу та ринків передачі енергії до кінцевих споживачів.

Ринок генерації в Україні
фактично сформований таким чином:
+
5 компаній, що займаються тепловою генерацією (14 ТЕС, що працюють за щоденними погодинними ціновими заявками)
+
атомна енергетична компанія, що включає 4 АЕС та по одній гідроелектро-, гідроакумулюючій та вітроелектростанції;
+
енергогенеруюча компанія гідравлічних електростанцій (об'єднує 9 найбільших ГЕС);
+
45 теплоелектроцентралей та інші виробники малих потужностей;
+
понад 130 виробників, які виробляють електроенергію з використанням відновлюваних ресурсів.
Окрім цього, протягом останніх двох років виробництво електроенергії з відновлюваних ресурсів (здебільшого сонячна електрогенерація) почало здійснюватися окремими домогосподарствами за "зеленим тарифом". Єдиним оператором на ринку оптового продажу електроенергії є ДП "Енергоринок", яке купує енергію на ринку генерації та продає її постачальникам електроенергії (93 % з них – постачальники електроенергії за регульованим тарифом). Цей оператор забезпечує роботу Об'єднаного ринку електроенергії: розробляє графіки навантажень, визначає оптову ринкову ціну, здійснює розрахунки з виробниками. Управління магістральними та міждержавними мережами здійснює ДП "НЕК "Укренерго", яке також відповідає за передавання електроенергії цими мережами і здійснює диспетчеризацію на основі графіків навантажень, що їх надає ДП «Енергоринок». Головними продавцями на Оптовому ринку електричної енергії України є такі: ДП «НАЕК «Енергоатом», ПАТ «Центренерго», ПАТ «Донбасенерго», ПАТ «Укргідроенерго», а також компанії групи ДТЕК, зокрема й ті, що працюють у галузі відновлюваної енергетики.
Учасниками оптового ринку електроенергії є близько 400 суб'єктів господарювання, що отримали відповідну ліцензію державного органу регулювання на певний вид діяльності та приєдналися до Договору між членами Оптового ринку електричної енергії України.
До кінцевих споживачів електроенергія передається місцевими (локальними) мережами, які фактично утворюють регіональні ринки передавання електроенергії. Основними учасниками таких ринків є продавці – суб'єкти господарювання, які купують електроенергію на оптовому ринку, продають та здійснюють її передавання до споживачів (якими є обленерго) і покупці – суб'єкти господарювання та домогосподарства, які є цими кінцевими споживачами електроенергії. Таким продавцям належить майже 100 % регіонального (обласного чи міського) ринку, а у кінцевих споживачів відсутні можливості вибору постачальників.

Наведена структура оптового ринку електроенергії демонструє, що він є загалом неконкурентним із високою концентрацією в окремих його сегментах; продавцями електроенергії з украй високою часткою є ДП «НАЕК «Енергоатом», ДТЕК, ПАТ «Укргідроенерго», а монопольним оптовим покупцем є ДП «Енергоринок». Розподілом та постачанням електричної енергії замаються 42 компанії, окремі з яких ведуть діяльність і з генерації електроенергії. До того ж низка компаній входить до структури вертикально-інтегрованих, які володіють активами з генерації електроенергії та її розподілу. Відтак, в Україні наразі не відбулось юридичного відокремлення операторів систем розподілу електричної енергії, як це передбачено нормами та практиками Європейського енергетичного співтовариства. Вимоги Директиви 2009/72/ЄС стосовно відокремлення є у законопроекті «Про ринок електричної енергії України», прийнятого нещодавно.

За даними Міністерства енергетики та вугільної промисловості у 2016 р. загальний обсяг виробництва електроенергії в Україні (енергогенераційними потужностями, які включені в об'єднану енергетичну систему України) склав 154 817,4 млн кВт∙год, що на 2 847,8 млн кВт∙год, або на 1,8 % менше порівняно з 2015 р. Структуру обсягів виробництва енергії у 2016 р. за групами генерації наведено на рис 2.1.

Рис. 2.1. Структура виробництва електроенергії
у 2016 р. за групами генераційних потужностей
У 2016 р. Україна відновила нарощення експорту електроенергії – на 11 % більше, порівняно із 2015 р. Експорт фактично повністю був спрямований на ринки ЄС – в Угорщину та Польщу. Ця тенденція відображає відновлення обсягів експорту електроенергії після його провалу, що мав місце у 2013 р. Проте електроенергетичний сектор має низку досі не вирішених проблем.
У оновлення системи електричних мереж України протягом наступних 10-20 років потрібно вкласти 40 мільярдів доларів.
Застарілість мереж призводить до втрат енергії під час її передачі, а також регулярних аварійних ситуацій та припинення електропостачання. Так, загальна протяжність мереж сягає понад 900 тисяч кілометрів, а середня їх зношеність близько 60%; величина втрат енергії під час її передачі – майже 12 %. Для окремих місцевостей, навіть у великих містах, уже цілком звичним явищем сталими аварійні ситуації 1-2 рази на місяць, викликані саме виходом із ладу електричних мереж. Вирішення проблеми оновлення електроенергетичної інфраструктури вимагає докорінної зміни системи тарифоутворення та інвестування, проте нинішні пропозиції у цій сфері – далекі від можливості вирішення цих проблем.

Важливими завданнями, які повинні бути здійсненими у секторі, є лібералізація енергетичного ринку та зміна підходів до тарифоутворення. Це сприятиме залученню інвестицій у оновлення об'єктів електроенергетичної генерації та інфраструктури. Очевидно, ринок електроенергії тісно пов'язаний із відповідними секторами енергогенерації (атомна, вугільна, відновлювана), а відтак стимулювання їх трансформації та реформування значною мірою залежне від впровадження нових підходів до торгівлі послугами електропостачання. Відсутність конкретних умов та ефективно функціонуючих інструментів ринку у секторі електроенергетики, а також наявна система тарифоутворення не створюють можливості, стимулів та передумов оновлення нинішньої електроенергетичної інфраструктури. Саме тому очікувана зміна правил роботи ринку електроенергії може мати значний вплив на трансформацію енергетичного сектора країни в цілому.

У такому контексті вкрай важливим, проте не вирішальним і не достатнім, кроком для зміни системи відносин в електроенергетиці, її демонополізації та забезпеченні конкурентоспроможності, а також для сприяння залученню інвестицій у сектор було прийняття Закону «Про ринок електроенергії» у квітні 2017 р. Згідно із законом, що ґрунтується на імплементації норм Третього енергетичного пакету ЄС, включно із розділенням функцій виробництва, розподілу та передачі електроенергії, запроваджується можливість укладання прямих договорів між постачальниками та споживачами послуг, отже, створюються передумови для прозорого та ефективного конкурування учасників ринку, а перспективи підвищення якості послуг та приведення їх цін до ринково обґрунтованих. Закон також впроваджує систему спеціальних зобов'язань для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електроенергії (окремі процедури торгівлі енергією за "зеленим тарифом", виконання функцій постачальника "останньої" надії та сплата компенсаційних платежів). Крім того, цим же законодавчим актом передбачено утворення нових сегментів ринку електроенергії, таких як ринок на добу наперед та внутрішньодобовий ринок, балансуючий ринок, ринок допоміжних послуг, що відрізнятимуться метою функціонування, порядком роботи та розрахунків за послуги. Така зміна системи організації взаємодії виробників і кінцевих споживачів енергії, попри низку вигід, є значно складнішою, аніж нинішня. У такому контексті постає завдання прискорення приведення потужностей та технологічних можливостей оператора електромереж для балансування постачання і споживання енергії. Окрім технічної та технологічної складової переходу до нової моделі ринку, існує й регуляторно-інституційна, що полягає у необхідності прийняття низки регуляторних та нормативно-правових документів, але існують загрози невчасного розроблення та прийняття необхідних документів. Згідно із перехідними положеннями нового закону, для повноцінного запуску нового ринку електроенергії відводиться два роки. Керуючись прикладом прогресу у запуску функціонування ринку газу, не можна виключати значного відставання зміни ринку електроенергії від зазначених часових рамок.
Запобігання проявам неконкурентних дій учасників ринку електроенергетики можливе лише за рахунок забезпечення повної прозорості роботи учасників ринку та регулюючих органів.
За належної імплементації усіх вимог та норм нового закону виникнуть передумови для зниження вартості послуг та підвищення їхньої якості. Проте постає питання, чи державні органи (перш за все регулюючі: антимонопольне відомство та енергорегулятор, а також парламент – у частині прийняття необхідних поправок до нинішнього законодавства з метою вчасної трансформації ринку електроенергії) будуть у змозі та проявлятимуть волю для здійснення заходів, спрямованих на формування реально конкурентних відносин. В іншому випадку може виникнути ситуація, подібна до ринку газозбутових підприємств, коли за наявності неформальних змов учасників ринку відбуватиметься блокування входу на ринок нових.
Гарантією невтручання в роботу регулятора може стати цілковита прозорість його та публічне оголошення підстав для рішення, які ним прийматимуться. Будь-які рішення, які приймаються регулятором, повинні супроводжуватись презентацією прозорих їх обґрунтувань для убезпечення зловживань та сумнівів громадськості й учасників ринку у діях та мотивах рішень комісії. Продовження непрозорих практик у будь-якій діяльності регулятора ставить під загрозу успішність реформування ринку електроенергії в Україні.

У випадку прозорості діяльності регуляторів значно розширюється можливість для контролю їх діяльності та публічного обговорення проектів рішень. Для прикладу, проект підвищення плати за нестандартне приєднання до електричних мереж на 2017 р. на рівні 3,7-11,3 тисяч грн/кВт викликав у суспільстві та ділових колах невдоволення й активну дискусію, оскільки такий крок міг украй негативно позначитися на інвестиційному кліматі в країні, знизити конкурентоспроможність України у залучення іноземного капіталу. Активна дискусія в суспільстві з цього приводу фактично зупинила впровадження зазначеного рішення.
Made on
Tilda